Олена Пчілка: «….Наша надія, се – молодь України»

2020-07-17

171 рік тому народилась Ольга Петрівна Драгоманова (17(29) липня 1849року) в Гадячі на Полтавщині. Початкову освіту отримала вдома. У 1866 році Ольга закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць». У 1868 вийшла заміж за Петра Косача і переїхала на Волинь. Збирала по селах зразки народних вишивок. Її книжка «Український народний орнамент», яка побачила світ у 1876 і до речі є у нас в бібліотеці, являла собою колосальну працю, містила настільки багатий матеріал, що принесла Олені Пчілці славу найпершого знавця української вишивки. Перша ввела моду на вишиванки. У Луцьку, Колодіжному збирала легенди і розповіді про татарські набіги, волинські колядки (збірник «Українські коляди»( 1903)), народні пісні, казки, притчі, анекдоти. Такі відомі нам з дитинства казки «Рукавичка», «Солом`яний бичок», «Про Лисичку-сестричку і вовка» зібрані саме матір`ю Лесі Українки. Пані Ольга не мала звичного для нас обладнання – диктофона, фотоапарата чи відеокамери. Для запису фольклору в неї було одне знаряддя – папір та олівець. Працю вважала однією із головних життєвих засад, і «пчілка» обрала, як псевдонім, що нагадував про невпинний труд.

Почувши ім`я Олени Пчілки, багато хто з нас пригадує шкільні уроки української літератури, на яких вивчали, що вона – авторка дитячих творів, мати шести дітей та сестра громадського діяча Михайла Драгоманова. Проте далеко не всі знають, що Ольга Петрівна була ще й відомим видавцем, перекладачем, а також знаменитим етнографом, членом-кореспондентом Всеукраїнської Академії Наук. В 1905 році у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським графом Сергієм Вітте безрезультатно добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк. Національні та соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти чужої школи, показувала, як національно-свідома молодь в добу глухої реакції, шукала шляхів до визволення свого народу, що й відбувається і нині. До кращих творів Пчілки належать: «Товаришки», «Світло добра і любови», «За правдою», «Артишоки», п`єса «Сужена не огужена» та ін. У 1920 році під час святкування дня народження Т.Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя синьо-жовтим стягом. Розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, при тому обурено викрикнула «Ганьба Крамаренкові !». Переповнений зал дружно підтримав ці слова. У 1920 була заарештована. Після звільнення повернулася у Київ. Із 1925р. і до самої смерті Олена Пчілка входила до Наукового товариства ім. Т.Шевченка, Всеросійської спілки працівників освіти, Київської спілки наукових працівників, була учасницею київського правління Товариства прихильників миру, засновницею Українського відділу у Всеросійському союзі рівноправності жінок.

4 жовтня 1930 року Олена Пчілка померла. Поховано її у Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком, донькою і сином.