РІДНА МОВА ПІД ОПІКОЮ ДЕРЖАВИ

2022-02-16

«Якщо людина не знає мови народу, на землі якого проживає,

То вона є або гостем, або окупантом, або не має розуму»

Писав Ш.Бернар

Мова – не тільки засіб спілкування. Мова об’єднує людей у націю. Національна мова – таке ж неоціненне багатство суспільства, як і його економіка. Тому уряди в усьому світі, якщо вони розумні та патріотичні, дбають про культуру і мову свого народу.

Ще в Середньовіччі,1539 року, французький король Франциск I видав розпорядження, у якому зобов’язав своїх чиновників неухильно користуватися тоді французькою мовою. Половина населення Франції не володіла мовою своєї країни. Завдяки послідовній мовній політиці держави, яка залучила до цієї справи військових, освіту, видання книг, журналів і газет лише французькою мовою і зобов’зала чиновників вживати мову держави – французька мова протягом ХІХст. утвердилася, як єдина на всій території держави.

І тепер Сенатом Франції 4 серпня 1994р. не тільки проголошено, що «французька мова, як державна, а й встановлено суворі санкції за ігнорування її на території держави».

Коли Італія 1861р. здобула незалежність, італійська мова ледь животіла: із понад 25млн населення Італії, тільки 600 тисяч (приблизно 2,5%) володіла італійською мовою. «Італію створено, тепер треба створити італійців» - робить висновок один із керівників національної боротьби. «За єдністю управління, збройних сил і законів, єдність мови сприяє тому, щоб зробити єдність нації міцною і пожиточною» - писав письменник А.Мандзюні. До втілення в життя цієї програми були залучені вчителі, урядовці, преса. І тепер Італія має свою одну державну мову,

Індонезія, у якій є більше 300 мов, понад 300 років перебувала під владою Голландії. Скрізь панувала голландська мова, але індонезійський народ приклав усіх зусиль, щоб зберегти свою мову. У незалежній багатомовній Індонезії голландською мовою заборонено викладати предмети, виключно тільки мовою держави.

Євреї, відродження втраченої дві тисячі років тому? власної держави, тісно пов’язали з відродженням давньої мови – івриту, яку знали вже тільки рабини. Для вивчення івриту створили мережу курсів. Вивченню івриту сприяла і армія, не кажучи за дошкільну, шкільну й позашкільну освіту. Сьогодні в Ізраїлі, нема такої людини, яка б не володіла івритом, хоч ця мова, ще півстоліття тому була мертвою.

Активну політику утвердження державної мови проводять Литва, Латвія, Естонія, які водночас з Україною стали незалежними.

Керівники Росії, починаючи від Івана ІІІ Васильовича, всюди на захоплених територіях насаджували російську мову. І російська мова тепер служить Російській Федерації у збереженні і зміцненні їх політичних позицій. Так, 2002 року татарам було заборонено переходити на латиницю. Для цього було ухвалено закон, який зобов’язує всі народи Російської Федерації використовувати лише кириличний алфавіт.

Японія приділяє велику увагу мовного питання. Сучасна Японія характеризується активною мовною політикою. Основну роль у її проведенні відіграє держава.

Хоча й повільно, але українська мова нині все міцніше спинається на ноги. Українці, впродовж століть не маючи власної держави, як ніхто інший знають, що таке мовна дискримінація. М’яка та сильна, ритмічна і плавна, пристрасна і мелодійна, аристократична і добра, спроможна зцілювати та закохувати – так характеризують українську мову у світі.

Мова, яка може бути і по-чоловічому войовничою, і по - жіночому ніжною, сьогодні бореться разом з народом за право жити на своїй, Богом даній землі. Калинова, колискова, барвінкова, солов’їна – наш оберіг, наша душа і наше майбутнє. Не знищив ворог її, не зламає і нас.

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Такі наруги над українською мовою і нацією не потерпіли б в жодній цивілізованій країні, якщо керівництво розумне і патріотичне.

Цитуючи слова мовознавця Івана Огієнка: «Мова – то серце народу: гине мова – гине народ». Хочеться нагадати: якою мовою розмовлятимемо, такою буде і держава.

Говорімо українською!