БЛИСКУЧИЙ МАЙСТЕР СЛОВА ДО 100 - ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНАТОЛІЯ ДІМАРОВА

2022-06-02

Книга – нива, яку мусили зорати й засіяти: не для себе – для людей. Тож спершу, ніж орати й сіяти, подумай, що кинеш у землю: добірне зерно чи кукіль»

Життєве кредо Анатолія Дімарова

Ці рядки належать перу АНАТОЛІЯ АНДРІЙОВИЧА ДІМАРОВА. Саме на волинській землі закладався творчий фундамент й формувався стиль майбутнього письменника та журналіста.

Доля закинула його, східняка, з Полтавщини до Луцька ще тоді, коли гриміла Друга світова війна. Із 1944 по 1950 роки Анатолій працював у обласній газеті «Радянська Волинь». Ось як згадує сам автор: «Я віддав вашій і моїй газеті не один рік напруженої праці, в ній я формувався, як журналіст, зробив перші кроки як письменник. Та найголовніше – під час перебування на Волині я став національно свідомою людиною. Те, що я побачив – страшні переслідування, терор, які звалилися на голови цього терплячого, привітного народу, коли вивозилися цілі сім`ї і села за участь в національно-визвольній боротьбі – допомогли мені стати самим собою. Із сліпого, покірного сталініста саме на Волині я став національно свідомим, відчув, що я належу до української нації»

У 1949р. він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950—1951pp. А. Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, у 1951—1953 pp. — у Львівському педагогічному інституті; потім (1953—1956 pp.) — у Вищій партійній школі в Москві.

Дімаров є автором нарису «Дві Марії» (1951), збірки оповідань та новел «На волинській землі» (1951), «Волинські легенди» (1956), «Через місточок» (1957), повісті «Син капітана» (1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною» (1959), романів «Його сім’я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964).

Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів. Важливіші з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986).

У 1981 р. роман у двох книгах «Біль і гнів» був відзначений Державною премією ім. Т. Шевченка.

Анатолій Дімаров казав: « Я б ніколи, мабуть не став педагогом, бо не люблю повчати людей. Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання».

Пам`ятаймо слова патріарха українських книжок і читаємо правдиві його твори. Наша бібліотека пропонує вашій увазі всі книги Анатолія Дімарова.