"ЩОБ КРОВ І ПІТ ВІДДАТЬ ЗЕМЛІ СВОЇЙ..." ДО 110-ї РІЧНИЦІ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА

2022-06-03

«Я мрію так життя прожити, щоб кров і піт віддать землі своїй, щоб у плодах моїх хилились віти, щоб розроставсь в глибинах корінь мій»

Ці рядки стали девізом життя Михайла Стельмаха і зовсім не дарма. Згадаймо цікаві факти про видатного українського прозаїка та поета ХХ століття.

*Першим у селі отримав вищу освіту, закінчивши літературний факультет Вінницького педагогічного інституту і потім до 1939 року вчителював на Київщині.

*1939 року був мобілізований до Червоної армії, став учасником німецько-радянської війни. На війні був двічі поранений.

*Після війни, на запрошення поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1954 роки).

*Жив у Києві, у будинку письменників Роліті по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68.

*Є свідчення стосовно зв’язків Стельмаха з українським підпіллям.

*Творив у жанрі соцреалізму. Писав вірші, але, починаючи з 1940-х років, працював у прозовому жанрі. Автор поетичних книжок для дітей.

*Заслуга Стельмаха — перша публічна розмова про факт «незрозумілого» голоду 1932-33 в Україні у глухі брежнєвські часи. У творі «Чотири броди» (1978) Стельмах примушує українське суспільство згадати про жертв Голодомору, вказує на відвертих колаборантів, які брали участь в організації штучного голоду на селі.

*Окрім прози та поезії, він займався написанням п’єс та сценаріїв для фільмів.

*Був одружений та мав трьох дітей. Діти обрали дотичні професії до батькової.

*На честь Михайла Стельмаха названо вулиці у Києві (1987), Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах та в інших населених пунктах, парк у м. Ірпінь.

*Михайло Стельмах мав звання Героя Соціалістичної Праці. Він був депутатом Верховної Ради СРСР та академіком АН УРСР. Входив до Спілки письменників України.

Вас вразив хоча б один факт?

А ще у нього була велика любов до землі, матері про яку він так писав в автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять…»: «В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками – нестатками і злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає.. і на самоті тихенько розмовляла з нею».

Нашу бібліотеку гарно доповнюють ціла вервечка книг Михайла Стельмаха: «Велика рідня», «Щедрий вечір", "Дума про тебе","Кров людська - не водиця", "Над Черемошем",«Жнива», Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички» та багато інших.

Чекаємо вас. Приходьте і читайте твори українського письменника.