"БОГДАН ЛЕПКИЙ - СИН ЗОЛОТОГО ПОДІЛЛЯ" - ДО 150 РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

2022-10-07

Богдан Лепкий – (псевдоніми – Крегулецький, Федір Крегулецький)

Український учений, прозаїк, драматург, перекладач, критик, літературознавець, педагог, художник, видавець, громадський діяч.

Основні твори: збірки оповідань «З села», «Щаслива година», «В глухім куті», «По дорозі життя», «Кидаю слова», збірки віршів «Стрічки», «Листки падуть», «Осінь», «На чужині», «Для ідей», «З-над моря», тетралогія «Мазепа», повісті «Вадим», «Крутіж».

"Вражає – універсалізм, багатогранність його творчих інтересів, чим він близький до І.Франка " (М.Ільницький)

Митця тривожила й печалила важка доля українського селянина, який проживав вік, а то й зривався в далекий світ у надії, що там, на чужині він заробить і вернеться додому. Його перу належить багато новел, оповідань, у яких народне життя відкривається у глибині переживань за долю селянина. Він розкриває історичне минуле, маловідоме, складне. Письменник пише історичну поему «Пан Тадеуш», створює драму «Мотря», повісті «Сотниківка», «Крутіж», оповідання «Каяла», «Орли».

Батьківщина Богдана Лепкого – Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами. У поезії не просто декларована, а осмислена вага народнопоетичної творчості в житті народу, в особистій долі поета. Подільські фольклорні джерела, до яких митець звертався у своїй молодості, з яких черпав натхнення на все своє життя, були могутнім творчим поштовхом до літературної праці.

Вірш «Я учивсь» - є свідченням глибинних зв’язків митця з культурою України. Письменник «учивсь рідних слів… не від книжників хитроучених, а від темних лісів, від квітучих лугів…». Головним джерелом навчання Богдана Лепкого є доля народу, його історія та природа.

Осінні мелодії Лепкого увінчують його знамениті «Журавлі» - де стирається грань між життям і смертю. Ця драма, покладена на музику 1915 р. братом митця, не замовкає і живе досі.

Головне для письменника писати те, що чує і тоді, коли хоче, а ще краще, коли мусить, з примусу душі.

В оповіданні «Мишка» (казка для дітей і дорослих) з болем пише про «голод – сіл щорічний гість». Своїм обов’язком вважав необхідність розповісти про народний біль, як про свій власний.

В оповіданні «Цвіт щастя» розповідається про те, як маленький хлопчик хоче знайти квітку щастя, щоб люди і його мама мали щастя. Мама говорить про те, що ця квітка росте далеко за ставом, на іншому березі. І хлопчик вирішує потайки від матері піти і принести ту квітку. Хлопчик намагається перепливти через річку на інший берег. Після цієї події малий дуже захворів. Коли хлопчик виріс і став пізнавати життя , то завдяки старому вчителеві ботаніки він дізнався про всі квіти на світі і про те, що там, далеко, за водою не росте квітка щастя. Цей твір пробуджує бажання творити добро і щоб усі були щасливі.

Богдан Лепкий народився 9 листопада 1872р. на хуторі Кривеньке поблизу с.Крегульці на Тернопільщині в родині священника Сильвестра Лепкого (також відомого письменника під псевдонімом Марка Мурава). Закінчив Бережанську польськомовну школу, потім класичну польську гімназію, Віденську академію мистецтв, навчався у Віденському та Львівському університетах, став членом товариства «Січ». У 1895р. вчителював у Бережанській гімназії, згодом працює у Львівському університеті, де знайомиться з І.Франком. У 1899р. Лепкий виїджає з дружиною до Кракова, де працює професором Ягеллонського університету.

Творча спадщина митця надзвичайно велика. На жаль, ще не досліджена його малярська спадщина, мистецтвознавчі статті, його творчі взаємини з художниками М.Бойчуком, І.Трушем, Олексою Новаківським.

Помер письменник у Кракові 21 липня 1941р. Похований на Раковицькому кладовищі.