ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ І ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ В УКРАЇНІ

2023-11-23

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років і масових штучних голодів 1921—1923 і 1946—1947 років. Внаслідок цих геноцидів ми втратили мільйони співвітчизників.

ХХ століття було найтрагічнішим в усій історії України. Кульмінацією ж трагедій став Голодомор 1932–1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження. «Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями», - писав американський професор Р. Конквест.

Політика комуністичного тоталітарного режиму викликала опір українського народу. Історики зафіксували близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства.

Й. Сталін, який вважав селянство основою національного руху, завдав удару по українських селянах, як носіях української традиції, культури та мови. У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібних заготівель у 356 млн пудів хліба. Для затвердження цього плану до Харкова прибули найближчі соратники Сталіна — Каганович і Молотов. Геноцид було організовано і вчинено шляхом узаконення насильницьких дій та масового вбивства українців. Близько 400 архівних документів це підтверджують.

На початку 1930-х років політика колективізації в Україні зазнала краху. Селяни масово покидали колгоспи та забирали своє майно: худобу, інвентар, зароблене збіжжя. Для збереження колгоспів і майна у руках держави режим 7 серпня 1932 року прийняв постанову, яка в народі отримала назву «закон про п’ять колосків».

Радянський союз переконав міжнародну громадськість «не побачити» масового вбивства українців за допомогою пропаганди та підкупів окремих журналістів. Однак були люди, які писали правду. Збереглися звіти послів, дипломатів. Режим ужив заходів, щоб стерти пам’ять про вбивство мільйонів українців, але пам’ять народу є незнищенною, і з становленням незалежності України заборону говорити про Голодомор було зірвано.

Архівні документи переконливо свідчать, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1921 р.

Харчів не бракувало. Проте держава цілеспрямовано конфіскувала більшу їх частину. Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний, способи протидіяти насильству жорстоко придушувалися.

Власну історію необхідно добре знати і пам’ятати, бо той, хто не аналізує поразок – не знає перемог.

З цією метою бібліотекою філією №2 організовано книжкову виставку - інсталяцію: "СТІЛ ГОЛОДУ"

Пам’ять — це не постійне голосіння від жалю до себе, це джерело, з якого беремо сили йти далі, боротися, бути гідними.

Отже, пам’ятаймо й шануймося. Ми мусимо бути вільними, бути господарями на своїй землі.

Тетяна Гілевич